Ім’я Сергія Шкляра давно відоме у юридичній спільноті України. Він зумів об’єднати у своїй кар’єрі науку, практику та державне управління, ставши не лише партнером-засновником юридичної фірми Arzinger, а й ключовим архітектором виконавчої реформи в країні. У цьому огляді ми розповімо, хто такий Шкляр Сергій Володимирович, а також окремо поговоримо про його шлях, який яскраво демонструє, що юрист може бути не просто практиком, а справжнім стратегом, здатним змінювати систему.
Професійні витоки та освіта
Майбутній юрист отримав диплом міжнародника у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Згодом він поглибив знання у закордонних освітніх установах, включаючи Віденський економічний університет. Наукові інтереси Шкляра привели його до захисту докторської дисертації, присвяченої питанням антимонопольного регулювання. Паралельно він вів викладацьку діяльність у Києво-Могилянській академії та займався дослідницькою роботою у сфері публічного права.
Кар’єра та ключові досягнення
Його професійна траєкторія охоплює корпоративний сектор, адвокатуру та державну службу. Шкляр працював у міжнародних компаніях, керував юридичними підрозділами в українських корпораціях, а 2002 року став одним із засновників юридичної фірми Arzinger. У 2015 році він тимчасово залишив адвокатську практику, щоб обійняти посаду заступника міністра юстиції України. На цій посаді він займався виконавчою службою і зайнявся її реформуванням. У 2018 році, завершивши роботу в міністерстві, він повернувся до Arzinger та продовжив адвокатську діяльність.
Роль у державному реформуванні
Будучи заступником міністра, Сергій Шкляр відіграв ключову роль у створенні інституту приватних виконавців, розробці електронних торгів та формуванні реєстру боржників. Ці нововведення дозволили підвищити прозорість та довіру до системи виконання судових рішень. Крім того, його участь у підготовці нових процесуальних кодексів стала важливим кроком у модернізації українського законодавства. Завдяки його зусиллям державна виконавча система стала більш сучасною та ефективною.

Повернення до адвокатської практики
Після роботи у міністерстві Шкляр знову зосередився на юридичному бізнесі. В Arzinger він розвиває практики антимонопольного та конкурентного права, банкрутства та арбітражу. Досвід державного управління дозволив йому глибше розуміти логіку роботи державних інститутів та пропонувати бізнесу більш виважені рішення. Сьогодні він активно консультує клієнтів, супроводжує міжнародні суперечки та допомагає у складних переговорах із державними органами.
Визнання та експертний авторитет
Професійну діяльність Сергія Шкляра відзначено провідними міжнародними рейтингами юристів. Chambers Global, Best Lawyers та інші дослідження включають його до найвпливовіших фахівців України. Він також активно займається науковою роботою та публіцистикою: є автором понад сімдесяти статей та монографій, регулярно пише експертні шпальти в економічних та правових виданнях.
Також варто окремо виділити основні причини його визнання у юридичному середовищі:
- Успішне поєднання науки, адвокатської практики та державної служби.
- Архітектура виконавчої реформи та розробка нових законів.
- Міжнародне визнання та високий професійний рейтинг.
- Досвід у складних арбітражах та корпоративних спорах.
Ключовими напрямами діяльності Сергія Шкляра є антимонопольне право та захист конкуренції, справи про банкрутство та реструктуризацію заборгованостей, міжнародний арбітраж та судові процеси. Крім цього, він приділяє особливу увагу питанням взаємодії бізнесу та держави, що дозволяє комплексно супроводжувати клієнтів у найскладніших правових ситуаціях.
Особистість, що впливає на систему
Особливість Сергія Шкляра полягає в тому, що він зміг вийти за межі традиційної адвокатури. Його досвід реформатора дозволяє йому дивитися на правові процеси ширше, ніж через призму приватних справ. Він здатний поєднувати інтереси бізнесу та держави, знаходячи баланс між практикою та реформами.
У якості підсумку відзначимо, що шлях Сергія Шкляра — це історія юриста, котрий зумів залишити помітний слід у системі українського права. Його внесок у реформи виконавчої служби та успіхи в адвокатурі показують, що одна людина здатна змінити цілу галузь. Він продовжує розвивати юридичну практику та формувати нове покоління професіоналів, а його діяльність уже сьогодні можна назвати важливою сторінкою у розвитку української юриспруденції.
